– дратівливість або примхливість, плач, пітливість долонь, втечі, агресивні чи захисні сплески, погойдування;

 – відмова від діяльності, яка раніше приносила задоволення, постійний вираз занепокоєння, скарги на школу більше, ніж зазвичай, демонстрація несподіваних переляканих реакцій;

 – завелика чи замала прихильність до батьків або вчителя;

 – нервово-рухова поведінка (наприклад, закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри та нігтів).

Поговоріть з вашим сімейним лікарем, якщо ваша дитина:

 – стає замкнутою, більш нещасною чи пригніченою;
має проблеми у школі, у спілкуванні з друзями чи родиною;

 – не здатна контролювати свою поведінку або гнів.

Як ви можете допомогти своїм дітям впоратися зі стресом:

 – поговоріть зі своїми дітьми, з’ясуйте, що їх турбує, і підтримайте їх;

 – грайте зі своїми дітьми, адже брак фізичної активності призводить до ожиріння й інших порушень здоров’я, впливає на когнітивні здібності, увагу, навички розв’язування проблем і загальну успішність;

 – подбайте про здоровий сон дитини — у затишній спальні, з достатнім провітрюванням, без вечірнього телевізора, комп’ютера чи гаджетів, краще почитайте на ніч або розкажіть казку чи цікаву історію;

 – будьте взірцем для наслідування, робіть усе можливе, щоб тримати власний стрес під контролем;

 – вчіться слухати свою дитину — без перебивань, критики і швидких висновків;

 – хваліть, а не карайте, і постарайтеся заохотити дитину до діяльності, в якій вона може досягти успіху.